розв'язати
Смотреть что такое "розв'язати" в других словарях:
розв'язати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розв'язати — див. розв язувати … Словник синонімів української мови
розв'язувати — 1) = розв язати (роз єднувати кінці чого н. зв язаного); розшморгувати, розшморгнути, розсупонювати, розсупонити (супоню, зав язку, петлю, вузол тощо); розшнуровувати, розшнурувати, розпускати, розпустити (шнурок, тасьму, плетиво тощо),… … Словник синонімів української мови
розв'язувати — ую, уєш, недок., розв яза/ти, в яжу/, в я/жеш, док., перех. 1) Розпускати, роз єднувати кінці чого небудь зв язаного. || Звільняти кого , що небудь від мотузки, шпагату, зав язки і т. ін. •• Розв я/зувати ру/ки кому, чиї а) звільняти від родинних … Український тлумачний словник
розв'язний — I розв язн ий а/, е/. Який можна розв язати, вирішити, з ясувати і т. ін.; який піддається розв язанню, вирішенню. II розв язний а, е. Який поводить себе надто вільно, фамільярно, зухвало. || Який характеризується, відзначається надмірною… … Український тлумачний словник
розв'язаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розв язати. || розв я/зано, безос. присудк. сл. •• Розв я/зані ру/ки в кого а) у когось немає родинних обов язків; б) хтось звільнився від будь яких обмежень, має можливість жити, діяти вільно, за власним розсудом … Український тлумачний словник
розв'язання — я, с. 1) Дія за знач. розв язати, розв язувати. 2) муз. Перехід нестійкого звука ладу до стійкого або відносно стійкого на основі ладового тяжіння. || Перехід дисонуючого інтервалу або акорду у консонуючий … Український тлумачний словник
розв'язуваний — а, е. Який розв язується, який можна розв язати … Український тлумачний словник
вив'язати — 1 дієслово доконаного виду розв язуючи зав язане, вийняти вив язати 2 дієслово доконаного виду зв язати з ниток … Орфографічний словник української мови
нерозв'язний — а, е. Якого не можна вирішити, розв язати, вияснити і т. ін.; який не піддається розв язанню … Український тлумачний словник